https://www.facebook.com/
Автор: Наталія ЦІЖМАН
Кілька міркувань про сучасний український театр від Андрія Білоуса, українського театрального режисера, театрального педагога, актора, Заслуженого діяча мистецтв України. А ще – художнього керівника Київського академічного Молодого театру.
* Головний виклик – театр нині став дуже популярним.
* Вистава має бути багатошаровим пирогом, де кожен шар смакуватиме певній групі глядачів. Одним до смаку сюжетні перипетії, іншим – мистецька складова, ще комусь – візуальні моменти. Є і той, який може з’їсти весь пиріг повністю, смакуючи всі шари. Кожен з глядачів повинен отримати свій канал сприйняття.
* В театрі, як і в великій класичній літературі та інших видах мистецтва, є вічні теми, які проходять крізь епохи: кохання, ненависть, заздрість. Це загальні глобальні проблеми, які є цікавими глядачу.
* Ми думаємо над тим, чи буде вистава цікавою через 50 років і що для цього варто зробити.
* Театр неможливий без глядача. Він і народжується тоді, коли відбувається процес обміну енергією між акторами та глядачами.
* Ми в першу чергу думаємо про глядача. Це – аксіома.
*У більшості з нас емоційний діапазон дуже маленький. А кожен вартий того, щоб переживати бурю різноманітних емоцій. Тому ми читаємо книги, дивимося фільми, занурюємося в пісні тощо. Мистецтво розбурхує. Театр передає емоції найкоротшим шляхом.
*Погана вистава – це та, яка не вмикає емоції глядача.
* Найкраща реклама театру – це мережевий маркетинг.
* В театрі можуть працювати тільки навіжені люди. Тобто ті, в кого нервова система, як розладнаний рояль: лише доторкнешся – а вже гримить. Інакше актор не зможе працювати, він буде профнепридатним. Нервова система у акторів, як чоловіків, так і жінок, дуже розхитана, нестабільна.
* Режисеру треба бути дуже обережним з акторами. Не варто їм говорити те, що думаєш. Треба критикувати правильно, надихати.
* Театр – це продукт місцевого значення. Ми робимо вистави, спираючись на людей, які живуть в Києві.
* Наприклад, німецький театр відрізняється від нашого. Я, як глядач, його не сприймаю. Як професіонал бачу, що зроблено технологічно гарно, використано цікаві режисерські рішення, але я з «іншої планети». Ця вистава не для мене. У нас інша ментальність, інший глядач, інший запит. Тому якби німецький театр перенести до Києва, він би швидко загнувся.
* Політика впливає на культуру. Зараз в Україні театральний бум. І в цьому нам «допоміг» східний сусід-агресор. Перекрили кордон – і український глядач лишився без російських концертів, низькосортних вистав. І тому він відкрив для себе київський театр, полюбив наші вистави та наших акторів.
* Нинішня українська проза дуже сучасна. Її можна використовувати як драматургічний матеріал. Сучасний театр як естетика абсолютно сприймає сучасну літературу як естетику.
* Якби ми зараз побачили виставу, яка йшла в театрі сто років тому, то позасинали би.